Январь 9, 2019

chernivtsi-future.com.ua

Тарас Мельничук назавжди залишиться chernivtsi-future.com.ua
в нашій пам’яті, в пам’яті прийдешніх поколінь. Він залишиться взірцем служіння героїчного, полум’яного в Слові й Ділі, самовідданого й жертовного служіння Україні, нашій безталанній Матері. Небагато з тих, хто використовує фрази на зразок “на жаль, їх немає серед нас” (говорячи про Т. Мельничука, В. Стуса, В. Симоненка), можуть ствердити, що не схибили у час мороку й пристосованства зі шляху, що не піддались богоненависній єресі.
Патріот України, Страстотерпець (не знаходжу іншого слова для цієї Божої людини з мученицькою долею), Князь роси — таким у нашій пам’яті залишиться Тарас. Його лукава доля з арештами та засланнями була справді Тарасовою, Шевченковою. Здається, це невблаганий фатум, охрестивши Поета, повів його стежкою Правди через терни найжорстокішої в світі імперії. І Т. Мельничук був одним з тих „Апостолів правди і науки”, які не зломились і не дали зламати хребта своєму народові.
Перша й найважливіший прообраз Тарасового „его” вдало сформульована ним самим — Князь роси. Поет перебуває у світлому й радісному світі, він злитий з природою та українським народом. „Беззахисність птаха”, „безгрішна любов до України” (визначення М. Жулинського) характеризують Т. Мельничука як невинне дитя природи. Звернімо увагу, як по-дитячому щемливо, майже пошепки він виголошує свої потаємні почуття:
Я хочу дивитися
на людей
з такою ніжністю
як дивлюся
на звірят
чи на водорості
та люди точать
сокири
і я стаю деревом
в цих горах

.